як українці вибирали місце для нової хати

 

Зерно на ніч, вода в горщику і корова, що лягла відпочити: як українці вибирали місце для нової хати

Сьогодні, обираючи ділянку для будинку, ми дивимося на ціну, дороги, комунікації і відстань до міста. А наші предки мали зовсім інші критерії. Для них місце під хату було не просто шматком землі. Вони вірили, що від правильного вибору залежить щастя, здоров'я і достаток родини на багато поколінь. Тому вибирали місце довго, уважно і за допомогою цілої системи прикмет і обрядів.

Насамперед існував список місць, де будувати хату категорично заборонялося. Не можна було ставити хату на місці старої дороги, бо вважалося, що через таку хату «піде» щастя, а в родині не буде спокою. Не будували на перехресті доріг, де, за повір'ями, збиралася нечиста сила. Уникали місць, де колись стояла лазня, де було кладовище або де когось убили.

Не будували й там, де вдарила блискавка або де згоріла попередня хата. Таке місце вважали «нещасливим», бо вірили, що лихо може повторитися. Так само оминали низини, де збиралася вода, і місця біля старих криниць, які пересохли.

Але як визначити, чи добре місце? Для цього існували цілком конкретні випробування. Одне з найпоширеніших — «перевірка зерном». Господар насипав на майбутньому місці хати купки зерна в чотирьох кутах і залишав на ніч. Якщо вранці зерно лежало неторкане, місце вважалося щасливим. А якщо зерно розкидали птахи чи миші, шукали інше.

Інший спосіб — перевірка водою. На місці майбутньої хати ставили горщик або миску з водою і залишали на ніч. Якщо до ранку вода залишалася повною або навіть додавалася від роси, це означало, що в хаті буде достаток. Якщо ж води ставало менше, місце вважали небагатим.

Спостерігали й за тваринами. Вважалося, що найкраще місце для хати там, де любить лягати відпочивати худоба, особливо корова. Тварини, за народними уявленнями, відчували добру землю. А от якщо на місці часто лягав кіт, це насторожувало, адже кота пов'язували з неспокійними силами.

Ще одна перевірка стосувалася комах. Під камінь чи шматок полотна, покладений на землю, дивилися через кілька днів. Якщо там з'являлися мурашки, місце вважали добрим: мурашки працьовиті, отже, і господарі будуть заможними. А якщо знаходили павуків чи хробаків, місце могли відкинути.

Важливим був і вибір сторони світу. Хату намагалися орієнтувати так, щоб вікна дивилися на південь і схід, до сонця. Покуть, тобто кут з іконами, розташовували на сході. Двері ж часто робили з південного боку, щоб у хату заходило тепло і світло.

Коли місце було обране, починали будівництво. І тут теж були свої обряди. Під перший вінець або під кути хати клали гроші, зерно, вовну, ладан, шматочок хліба. Гроші мали принести достаток, зерно — врожай, вовна — тепло і багатство, а ладан — захист від злих сил. Подекуди під поріг клали і освячене зілля.

Важливу роль відігравав сволок — головна балка, що тримала стелю. Його піднімали урочисто, обв'язавши рушниками і хлібом. На сволоці вирізали хрест і дату побудови, а іноді й ім'я господаря. Підняття сволока супроводжувалося частуванням майстрів і родичів.

Перший у нову хату входив не господар. За звичаєм, спочатку впускали кота або півня, а подекуди — найстаршого члена родини з іконою і хлібом. Вважалося, що тварина прийме на себе можливе лихо, яке могло ховатися в новому домі. Лише після цього заходила вся родина.

На новосілля приходили родичі і сусіди. Вони приносили хліб і сіль, бажали щастя і достатку. Перший вогонь у печі нової хати розпалювали жаринами, принесеними зі старої хати, щоб разом із вогнем перейшло і родинне щастя.

Багато з цих звичаїв сьогодні здаються забобонами. Але в них була і практична мудрість. Не будувати в низинах означало уникнути вологи і повеней. Обирати місце, де відпочиває худоба, — значить вибрати сухе і тепле. А орієнтація вікон на південь давала більше світла і тепла. Тож народні прикмети часто ховали в собі цілком розумні поради.