30 травня 1893 р. народився Павло СУМАРОКІВ.

Герой Першої і Другої світових воєн. Підполковник Армії УНР, стпршина полку Чорних Запорожців, сотник дивізії «Галичина». Випускник Київської військової школи. Офіцер Російської імператорської армії, За героїзм, проявлений в окопах, поручника Сумарокова нагороджено всіма орденами Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою включно. Здобув Георгіївський хрест з Лавровою гілкою (1917) – нагороду за хоробрість, яку офіцери отримували виключно за рішенням солдатських рад. Після проголошення Української державності, старшина полку Чорних запорожців Армії УНР. Учасник запеклих боїв з російсько- большевицькими бандами. Учасник Першого зимового походу (1920), Другого Зимового походу армії УНР (1921). Лицар Залізного хреста УНР та Хреста Симона Петлюри. Після знищення большевиками молодої республики, інтернування Армії УНР, жив у Польщі. Під час Другої світової війни вступив до української дивізії ваффен СС «Галичина» в німецький армії (1943). Командир 6-ї роти 30-го полку. Брав участь у бою під Бродами. Відзначився під час прориву біля с. Княже, двічі поранений (1944). Нагороджений відзнакою «Броди». Після вийни жив у Західній Німеччині. Помер 19 травня 1975 р. Автор спогадів «Полон і поворот до своєї частини» (про бойові дії у 1920 р.), «Я ще живу!» (про Другий зимовий похід Армії УНР) та спомин з формування дивізії «Галичина» у Варшаві».