План ООН з поділу Палестини

 План
ООН з поділу Палестини

Незважаючи на сильну арабську опозицію, 29 листопада 1947 року Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про розділення підмандатної території Палестини і створення незалежної єврейської держави. Це привело до збройних сутичок між арабами і євреями, котрі через рік переросли у війну.

Сучасний арабо-ізраїльський конфлікт бере початок в 1910-х роках, коли євреї-сіоністи, емігранти з Європи і Росії, і палестинські араби заявили свої претензії на контрольовану Британією територію. З 1929 року між ними почалися відкриті збройні сутички, і Британія протягом декількох років обмежувала еміграцію євреїв до Палестини, щоб зняти напруженість в регіоні.

Однак, під час Другої Світової війни багато євреїв прибуло на Близький Схід нелегально, і радикальні єврейські угруповування здійснили ряд терористичних актів проти британських військ в Палестині, вважаючи, що Британія займає проарабську позицію. В 1945 році США втрутились в конфлікт і зайняли бік сіоністів, після чого Великобританія, не знаходячи практичного рішення проблеми, підняла палестинське питання в ООН.

ООН розглядала два проекти рішення: меншість пропонувала створити на території Палестини федерацію, що складалась би з єврейських і арабських кантонів; більшість же держав, представлених в Комісії по Палестині, висловились за створення двох окремих держав. При голосуванні перевага була віддана (33 голосами проти 13) другому варіанту, Велика Британія утрималась і оголосила, що виведе війська з підмандатної їй території 16 травня 1948 року.

Згідно з планом ООН територія Арабської держави становила 43,53% підмандатної Великобританії території Палестини (крім Єрусалиму і його околиць) і на ній проживало 407 тисяч арабів і 10 тисяч євреїв; територія Єврейської держави (крім Єрусалиму і його околиць) становила 56,47% Палестини і на ній проживало 498 тисяч євреїв і 325 тисяч арабів; в Єрусалимі і прилеглій до нього території проживало 105 тисяч арабів і 100 тисяч євреїв.

В 1947 році в Палестині проживало 1.2 мільйони арабів і 650 тисяч євреїв. Згідно з рішенням ООН, територія єврейської держави мала включати прибережну рівнину (за виключенням Яффського анклаву), Східну Галілею і малонаселену пустелю Негев (для майбутніх переселенців); араби ж отримували більшу частину Іудеї і Самарії, Північно-Західну Галілею, сектор Газа з частиною Негева і Яффський анклав. Єрусалим оголошувався міжнародною підопічною територією, відкритою для обох народів.

У травні 1948 року на наступний день після виводу з Палестини британських військ і проголошення держави Ізраїль почалась перша арабо-ізраїльська війна — країна була атакована Трансіорданією (нині Іорданія), Єгиптом, Сирією, Іраком та Ліваном.