Агапій Гончаренко (Андрій Онуфрійович Гумницький), священик, правозахисник, один із перших українських політичних емігрантів.
31
серпня 1832 р. у селі Крива на Київщині народився отець Агапій
Гончаренко (Андрій Онуфрійович Гумницький), священик, правозахисник,
один із перших українських політичних емігрантів.
Нащадок полковника Івана Богуна. Навчався в Київській духовній семінарії, почав службу в Києво-Печерській лаврі.
Був знайомий із Пантелеймоном Кулішем та Михайлом Драгомановим, захоплювався поезією Тараса Шевченка.
На
посаді диякона посольської церкви в Афінах писав анонімні статті в
лондонський журнал «Дзвін» із критикою кріпацтва. Завдяки друзям зумів
уникнути арешту після того, як царська таємна розвідка перехопила один
із його листів до Олександра Герцена. Дивом врятувався після замаху на
нього російської розвідки в Єгипті.
1865-го емігрував до США.
«Я втік із московської тюрми у широкий світ, бо чув в моїх жилах вільну
кров», – писав Агапій Гончаренко у «Споминах».
Став
першим українським православним священиком в Америці. Разом із
однодумцями організував Клуб декабристів – першу слов’янську політичну
організації на території США. Викривав московську православну церкву за
корупцію, підтримку кріпацтва.
Купив землю в
штаті Каліфорнія і заснував хутір Україна. Свої листи та оголошення так і
підписував: «Україна, Каліфорнія». Помер 5 травня 1916-го. В 1999-му
колишній хутір оголошено державним заповідником «Україна».
«Моя
Ненька Україна і джерело козацтва, якоже фенікс, воскресне на добро
людям, на вічну правду і волю. Поляки пекли нас живими, і тепер печуть
їх москалі; незабаром ввесь світ встане: згубити і великого, і малого й
ім’я московське – варварів-людоморів – з лиця землі. З цею вірою я
останній раз закрию мої очі і зіпну навіки»
Агапій Гончаренко, 1894.
© 2020 Офіційний веб-сайт УІНП
www.memory.gov.ua
Коментарі
Дописати коментар