Падіння Тунгуського метеориту

 Падіння
Тунгуського метеориту

Вранці 30 червня 1908 року поблизу ріки Мала Тунгуска у Сибіру прогримів потужний вибух, яким було повалено 80 мільйонів дерев у радіусі до 70 км, звук був чутний за півтори тисячі кілометрів, а на відстані до тисячі кілометрів відчувався струс землі. Руйнації, завдані вибухом, еквівалентні вибуху водневої бомби, в 1000 разів потужнішої за скинуту на Хіросіму в 1945 році.

Цій катастрофі передували дивні явища в південних регіонах Східої Європи та Сибіру, де в останній декаді червня 1908 року спостерігались білі ночі і дивні атмосферні явища у вигляді гігантських сріблястих хмар та незвично часті метеоритні дощі. 30 червня 1908 року о 7 ранку за місцевим часом над глухою тайгою Східного Сибіру (нині Красноярський край, Росія) пролетіла величезна вогняна куля, яка вибухнула на висоті 5-10 кілометрів над землею в районі річок Кімчу і Хушмо (притоки Малої Тунгуски) за 65 кілометрів від найближчої факторії Ванавара в районах розселення евенків.

Потужний світловий спалах і потік розжарених газів викликав лісову пожежу, що спустошила регіон вибуху. Ударна хвиля, викликана ним, оббігла земну кулю і була зареєстрована багатьма метеостанціями світу, що дозволило оцінити її потужність у 5 балів за шкалою Ріхтера. На величезному просторі, обмеженому зі сходу Єнісеєм, з півдня — лінією Ташкент-Ставрополь-Севастополь-Мілан-Бордо, із заходу — атлантичним узбережжям Європи, розгорнулися небувалі за масштабами і абсолютно незвичайні світлові явища, що увійшли в історію під назвою «три світлі ночі літа 1908 року»: хмари, що утворилися на висоті близько 80 км, кілька діб інтенсивно відбивали сонячне проміння, тим самим створюючи ефект світлих ночей навіть там, де їх раніше не спостерігали.

Повалені дерева в епіцентрі Тунгуського вибуху

Перші дослідження Тунгуського вибуху почалися лише у 1927 році, коли Академією наук СРСР до місця катастрофи протягом наступних 10 років було направлено чотири експедиції. Проте жодна з них не змогла підтвердити найімовірнішу гіпотезу — вибух гіганського метеориту, кратер якого так і не був виявлений. У 1960-х роках завдяки проведеній аерофотозйомці вдалось встановити масштаб і характер руйнувань: повалений в напряму від епіцентру ліс за формою нагадував гіганського метелика з "крилами" порядка 70 км і "тілом" довжиною до 50 км, в центрі якого був острів діаметром 8 км із обгорілих, але неповалених дерев. Аналіз грунту в районі Тунгуського вибуху дозволив виявити мікроскопічні уламки магнетиту і підвищений вміст деяких хімічних елементів, комбінація яких вказує на їх можливе космічне походження.

На сьогодні немає загальноприйнятої теорії, яка б пояснювала вибух, що відбувся над сибірською тайгою, — жодна з версій, серед яких гігантський метеорит, комета з льоду і космічного пилу, кам'яний уламок астероїда, природний викид газу з-під земної кори, — так і не знайшли свого остаточного підтвердження. Але гіпотеза академіка Леоніда Кулика, який очолював перші експедиції на місце катастрофи і помилково прийняв знайдені ним отвори в землі за метеоритні кратери, закріпила за цим явищем назву Тунгуський метеорит.