Вотергейтський скандал

 Вотергейтський скандал

30 липня 1974 року Вотергейтський скандал досягнув свого апогею — Верховний суд США зобов'язав президента Річарда Ніксона надати спеціальному прокуророві Леону Яворському магнітофонні записи розмов у Білому домі, на котрих були зафіксовані докази того, що Ніксон намагався "пригасити" скандал і віддав розпорядження директору ФБР закрити справу. В цей же день юридичний комітет Конгресу США проголосував за третій пункт щодо імпічменту президента (перші два стосувались протидії правосуддю і зловживання владою) — зневага до Конгресу у формі протидії виконанню ним своїх функцій.

Вранці 17 квітня 1972 року Карл Шлоффлер, 27-літній офіцер, що працював під прикриттям, заарештував п'ятьох чоловік, що були причетні до проникнення і незаконного прослуховуванняу штаб-квартири Демократичної партії в готелі "Уотергейт" у Вашингтоні. Троє з арештованих були кубинськими емігрантами, один — натуралізованим кубинцем і п'ятий, Джеймс Маккорд, — колишнім агентом ЦРУ. У приміщені, де був проведений арешт, знайдено підслуховавальну апаратуру, відеокамери, плівки з записами і три ручки-пістолети зі сльозоточивим газом.

18 червня з'ясувалось, що Маккорд працює в службі безпеки Комітету за переобрання президента Річарда Ніксона, а протягом наступного місяця — що Говард Хант, колишній високопоставлений службовець Білого Дому, і Гордон Лідді, фінансовий радник Комітету, також безпосередньо повязані з заарештованою п'ятіркою.

У серпні президент Ніксон заявив, що розслідування інциденту завершено і жоден зі службовців Білого Дому не причетний до інциденту. У вересні Маккорд, Хант, Лідді і чотири кубинці постали перед федеральним судом за вісім документально підтверджених фактів проникнення у штаб-квартиру Демократичної партії.

У вересні і жовтні 1972 року журналісти Карл Бернстайн і Боб Вудворд опублікували у "Вашингтон пост" матеріали про те, що підслуховування і шпигунство проти опозиційної партії були санкціоновані Комітетом за переобрання Ніксона і проводились з відома Білого Дому. Незважаючи на це, у листопаді 1972 року Річард Ніксон був обраний президентом на новий термін.

У березні 1973 року всі семеро звинувачених були визнані судом винниими. Під час оголошення вироку суддя зачитав лист Маккорда, в которому він повідомляв, що всі їх дії були санкціоновані Білим Домом, а сама операція проводилась під "прикриттям" з боку найвищих урядових організацій.

Незважаючи на негайне звільнення кількох висопокопоставлених осіб, 17 травня 1973 року почались сенатські слухання Вотергейтської справи, на котрих з'ясувалось, що проникнення в штаб-квартиру Демократичної партії було проведене з відома колишнього генерального прокурора Джона Мітчела і виявилися факти масового прослуховування Комітетом за переобрання тисяч громадян, а 29 липня спеціальна слідча комісія отримала плівки, на котрих були записані розмови Ніксона із співробітниками, зокрема вказівка президента директору ФБР припинити розслідування Вотергетської справи.

Під тиском фактів і початої проти нього процедури імпічменту 9 серпня 1974 року Річард Ніксон став першим президентом США, котрий подав у відставку. 8 вересня його наступник Джеральд Форд звільнив Ніксона від будь-яких кримінальних переслідувань щодо Уотергейтської справи.