Викуп Атауальпи

 Викуп Атауальпи

Не дивлячись на виплату величезного викупу, 29 серпня 1533 року в місті Кахамарка іспанцями страчений Атауальпа, 13-й і останній Сапа Інка (суверенний імператор) 300-річної цивілізації інків з династії Ханан Куско.

У високогірній частині Андів (на території сучасного Перу) інки збудували потужну імперію, котру населяло близько 12 мільйонів чоловік. Вона досягла найбільшого розквіту після завойовницьких походів першого правителя інків Манко Капакі і являла собою міцну військову і державну систему. Главою держави був наділений необмеженими повноваженнями імператор-бог, котрому поклонялись як сину Сонця; йому підпорядковувались чотири намісника, котрі управляли чотирма частинами держави. Мережа якісних доріг зв'язувала столицю місто Куско з провінціями. В країні не було писемності (спеціальни "вузловим" письмом володіли лише вищі чиновники), але був вибірний уряд і високорозвинуті сільське господарство і система громадських робіт. В 1532 році, після трирічної війни, Атауальпа переміг законного претедента на престол свого звідного брата Уаскара, стратив його і на момент появи Пісарро зі 180 воїнами утвердився як одноосібний правитель гігантської імперії.

Незаконнонароджений син іспанського аристократа, Пісарро служив під керівництвом конкістадора Алонсо де Охеда під час його експедиції до Колумбії в 1510 році і входив до загону Васко Балбоа, коли той у 1513 році відкрив Тихий океан. Чутки про величезні багатства інків змусили його і Дієго де Алмагро організувати в 1524 році дві експедиції углиб Південної Америки, розвідати територію сучасного Еквадору і підтвердити існування імперії інків.

Прапор міста Куско

Таємно отримавши від імператора Карла V гарантії того, що саме він, а не Алмагро, стане власником більшості знайдених скарбів, Пісарро відплив до Південної Америки і в 1532 році висадився в Перу. Подолавши Анди, 15 листопада його загін досягнув міста Каямарка в інкському королівстві Кіто. Пісарро надіслав Атауальпа запрошення на обід в його честь, котре було прийняте імператором — маючи в своєму розпорядженні 30-тисячну армію, він вважав, що йому нема чого боятись білого прибульця з 180-а солдатами.

16 листопада Атауальпа прибув на зустріч з іспанським конкістадором в золотому паланкіні з ескортом у декілька тисяч, правда, беззбройних людей. Пісарро запропонував Атауальпа прийняти християнство і визнати себе васалом короля Карла V, на що імператор відповів відмовою і розгніваний кинув на землю простягнуту йому Біблію. Пісарро дав наказ до атаки — 23 озброєних вогнепальною зброєю іспанці дали із засідки залп по інках, котрі в паніці розбіглися, а імператор був зв'язаний і взятий в полон.

За своє звільнення Атауальпа запропонував величезний викуп — на стіні кімнати, де він утримувався, інка, ставши навшпиньки, накреслив рукою лінію, по яку обіцяв наповнити кімнату золотом. Пісарро погодився і до липня 1533 року отримав близько 24 тон золота і срібла — найбільший в історії людства виплачений викуп. Однак Пісарро не дотримав слова і звинуватив Атауальпа в змові проти іспанців, убивстві свого звідного брата, ідолопоклонництві, багатожонстві та інших злочинах, за що нашвидку організований трибунал засудив імператора на смерть.

Перед виконанням вироку йому було запропоновано замінити смертну кару через спалення на вогнищі на задушення, якщо він прийме християнство. Сподіваючись зберегти своє тіло для муміфікування, імеператор погодився і 29 серпня 1533 року петля із стального дроту обірвала життя Атауальпа.

При допомозі військових з'єднань, котрі прибули в Кахамарку на початку 1533 року, Пісарро в листопаді легко завойовув столицю імперії інків місто Куско і став губернатором Перу. Місце страченого імператора зайняв маріонетковий імператор — Манко Капакі II, брат убитого Уаскара. В 1536 році Капакі спробував позбутися іспанського впливу, підняв повстання, котре швидко зазнало поразки. Це було останнім проявом інкського опору завойовникам.

26 червня 1541 року в заснованому ним місті Ліма Пісарро був убитий своїми колишніми сподвижниками, котрі не пробачили йому численних обманів і одноосібного возвеличення.