Петро Гаврилович Дяченко

 

30 серпня 1895 р.(с. Березова Лука, Гадяцький повіт, Полтавська губернія)-

народився Петро Гаврилович Дяченко

 

 

"Бойовий орлел українського війська".

Отаман легендарного полку Чорних Запорожців. Генерал-поручник Армії УНР, начальник штабу УПА «Поліської Січі», командир протитанкової бригади «Вільна Україна» в німецькій армії, командир 2-гої дивізії Української Національної Армії.

Елітною частиною Української Народної Республіки був полк Чорних запорожців. Більше звитяг, ніж цей полк, не мав, напевно, жодний кінний підрозділ Армії УНР. Командарм Першого зимового походу Михайло Омелянович-Павленко писав: "Рідко яка частина в армії могла похвалитися такими бойовими трофеями, як Чорні: десятки великих і малих гармат, сотні кулеметів, тисячі бранців; про обози й згадувати не доводиться. Ніде не було більше забитих та поранених у боях, як серед Чорних. Полковник Дяченко сам не раз був поранений. Усі пам'ятають святочний в'їзд пораненого полковника Дяченка з трьома одночасно з ним пораненими козаками до Станіслава; все місто милувалося тоді цим почесним походом: гарно виглядали поранені, що з люльками в зубах лежали на ношах, ще гарніш – ескорт козаків у типово національному вбранні з могутніми чубами, із загальним колоритом борців, що тільки покинули бойовище".

Петру Дяченку довелось воювати за Україну під різними прапопами. В російському, польському і навіть німецькому війську. Воював він пліч-о-пліч і з легендарним полководцем Болбочаном, герой першого зимового походу Армії УНР. Як майор польської армії захищав Варшаву. Був начальником штабу УПА «Поліської Січі» Тараса Бульби (Боровця). Протягом 1944–45 командував в німецькій армії Українським легіоном самооборони, Окремою українською протитанковою бригадою «Вільна Україна», 2-ю Українською дивізією Української Національної Армії.

На війні втратив обох синів, став мовчазним, зосередженим. Щоб не потрапити до рук російських спецслужб, змушений був здатися американцям. Виїхав на еміграцію до США. Створив нову родину, син Петро став офіцером американських ВПС, учаснику війни у В’єтнамі.

Петро Дяченко помер в 70 років, похований на українському православному цвинтарі-пантеоні в Баунд Бруці, штат Нью-Джерсі.

Назавжди залишиться для нас "бойовим орлом українського війська".

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

http://narodna.pravda.com.ua/.../4f25833079b1f/view_print/