Бойові сокири Русі України .

 

Бойові сокири Русі України . Бойова сокира — одна з найпопулярніших і найефективніших видів зброї на теренах Русі України . Цей універсальний інструмент виконував як роль зброї, так і господарського знаряддя. Сокири Русі України існували в багатьох варіаціях, від легких і швидких сокирок для кінноти до важких двосторонніх бойових сокир для піхоти. Кожен тип мав своє призначення — від прорубування броні до ближнього бою.

1. Типи бойових сокир Русі України

У військовому арсеналі Русі України бойові сокири займали важливе місце серед зброї поряд із мечами та списами. Вони відзначалися функціональністю, і мали різні типи в залежності від призначення:

Сокири з широким лезом:

Ці сокири мали лезо шириною до 15-20 см і використовувалися для ближнього бою. Широкі леза дозволяли завдавати потужних ударів, що могли пробивати броню або дерев'яні щити ворогів.

Такі сокири часто мали довгі ручки для збільшення сили удару.

Сокири-скандинавські бородянки (Bearded axes):

Вони були поширені на територіях Русі України завдяки тісним зв’язкам із Скандинавією, особливо через варягів. Вони мали характерну борідку (заглиблення на нижньому краю леза), що дозволяло ефективно захоплювати і стягувати щити ворога під час бою.

Скандинавський вплив на форму бородянок очевидний, адже такі сокири активно використовувалися у вікінгів.

Легкі метальні сокири (Francisca):

Їх часто використовували варязькі найманці (варяги) у війську Русі України  . Ці сокири мали легкі леза та короткі ручки, що робило їх придатними для метання. "Франциски" були важливою частиною озброєння варягів, які служили князям Русі України .

Метальні сокири, зокрема франциски, могли також використовуватися як зброя ближнього бою, коли їх викидали в ворога перед безпосередньою сутичкою.

Сокири з вузьким лезом (Tapered axe):

Ці сокири мали вузьке лезо, що підходило для точних ударів у ближньому бою. Вони були компактнішими і використовувалися як для бою, так і для метання, зберігаючи ефективність завдяки своїй маневреності.

2. Технологія виготовлення

Леза виготовляли методом кування, з додаванням вуглецю для зміцнення. У деяких випадках використовували методику інкрустації міді або срібла для декоративних цілей, що можна побачити на високостатусних зразках.

Руків'я зазвичай виготовляли з твердих порід дерева (дуб, ясен), що забезпечувало надійність та міцність під час бою.

Деякі сокири були прикрашені вигравіруваними візерунками або інкрустаціями, що свідчило про високий статус воїна. Відомі сокири з викарбуваними символами або рунами, які могли нести релігійний або обереговий зміст.

3. Скандинавський вплив на бойові сокири Русі України  .

Зв'язок між Київською Руссю та Скандинавією відображався на всіх аспектах життя, зокрема на військовій справі. Велика кількість варягів, які служили у війську київських князів, принесла із собою не лише військові традиції, а й характерні форми озброєння.

Одним із головних впливів скандинавів була поява так званих бородянок. Вікінги активно використовували ці сокири в своїх походах, і ця форма зброї набула популярності на територіях Київської Русі. Бородянки дозволяли краще контролювати рух сокири, захоплювати щити ворога та завдавати сильних ударів.

Варяги мали значний вплив на військову культуру Русі України , адже багато з них служили як найманці у князівському війську. Їхні сокири, особливо бородянки, стали не лише частиною озброєння, але й вплинули на тактику бою.

Метальні сокири (типу франциски), які були популярні серед скандинавів, також перейняли на територіях Русі. Військові загони варягів активно використовували ці сокири в бою, що вплинуло на тактичні прийоми військ Київської Русі.

Бойові сокири Русі України демонструють поєднання місцевих традицій з впливами скандинавської військової культури. Це особливо помітно у формі та функціональності сокир-бородянок, які стали важливим елементом військової справи Русі. Русі України активно переймала скандинавські традиції завдяки тісним зв'язкам із варягами, що відобразилося на формі озброєння, зокрема сокир.