Ісидор Нагаєвський

 Ісидор Нагаєвський

(21 червня 1908, с. Полівці, нині Чортківський район Тернопільська область, Україна — 7 травня 1989, м. Парма) — український греко-католицький священик, капелан, доктор наук, історик. Чоловік О. Нагаєвської. Доктор філософії (1953 р.), професор. Дійсний член НТШ у США.  Був студентом теології, диригував хором в с. Джурин. Написав багато історичних праць. Головні з історії церкви: “Кирило – Мефодіївське християнство в Русі – Україні” (1954), “Рим і Візантія” (1956), “Старовинна Україна в світі історичних пам’ятників”(1961), “Історія рік – вселенських архиреїв” (1964). І. Нагаєвський писав мемуари, статті на релігійні педагогічні теми. Закінчив Бережанську гімназію у 1929 році . З документів відомо, що І. Нагаєвський також навчався у гімназіях Чорткова, Тернополя та Рогатина. Закінчив Львівську богословську академію (1934 р.). 22 червня 1935 р. прийняв духовний сан; працював священиком у селах Могильниця і Залав'є (нині Теребовлянського району), згодом —   на парафіях Брідщини: у селах Берлин, а потім Білявці і Бовдури (нині Бродівського району Львівської області). За участь в українському національному русі — ув'язнений у Березі Картузькій (липень — вересень 1939), згодом — в'язень радянських і гітлерівських тюрем (навесні 1943 р. — в'язень ґестапо). Рятуючись від радянських репресій, перебрався до м. Грубешів (нині Польща), де працював культурно-освітнім референтом Українського допомогового комітету. У 1943–1944 рр. — капелан дивізії «Галичина». Від 1945 р. — у таборах в американській окупаційній зоні в Німеччині та Італії. 1947 р. еміґрував до США. Від 1953 р. — професор Українського Вільного Університету в м. Мюнхен (Німеччина). Член Американського історичного товариства, голова секції Українського богословського наукового товариства в Америці. Редактор журналу «Місіонар», співпрацював із редакціями часописів «Шлях» і «Америка». Від 1963 р. — надзвичайний професор історії Українського католицького університету в м. Рим (Італія).