Бій у Карпатах на горі Ключ

 

Українці по обидва боки фронту: бій у Карпатах на горі Ключ між січовими стрільцями та царською Росією

 

28 жовтня 1914 року на горі Ключ, поблизу Сколе, зійшлися в бою дві імперські армії — австро-угорська та російська. Та найстрашніше: по обидва боки фронту билися й українці. Одні — в лавах добровольчого Легіону Українських січових стрільців, інші — у шинелях царської армії. Цей бій став першою великою перемогою стрільців

Першу світову війну мільйони українців зустріли по різні боки імперських армій. Західні українці (галичани) служили в австро-угорських полках – зокрема, добровольчий Легіон Українських січових стрільців (УСС) діяв у складі австрійської армії – тоді як мешканці Наддніпрянщини вели службу в царських полках Росії. 

Війна забрала величезні жертви: за підрахунками істориків, лише в рядах двох ворожих імперій загинуло близько півмільйона українців. 

Бій на горі Ключ

Наприкінці жовтня 1914 року в Карпатах відбувся вирішальний бій, у якому січові стрільці здобули важливу перемогу над царською армією. 28 жовтня 1914 року українські січові стрільці піднялись на гору Ключ (біля містечка Сколе) і розгромили ворога. Як повідомляє Інститут національної пам’яті, "гора Ключ у жовтні 1914 року стала ареною кривавих боїв між УСС та московським військом". Це відбувалося в рамках спроби росіян швидко оточити і знищити австрійську 55-ту дивізію, до якої входили підрозділи УСС. Щоб запобігти оточенню, командувач дивізії вирішив відвоювати контроль над стратегічними вершинами – Комарницькою та Ключем. Операцію з захоплення гори Ключ доручили сотні під командуванням сотника Володимира Сроковського.

Напад розпочався з артилерійської підготовки та наступу стрільців 28 жовтня. Російські війська розділилися на дві групи: частина відступила вгору до схилу, а інша, кинувши окопи, рішуче пішла в атаку з багнетами. Відчайдушна атака росіян була зустрінута відчайдушною відсіччю "іс-конужинців". Один із учасників описував хід бою з такими словами:

"Стрільців щораз меншає. Одні поранені, інші вбиті. Нарешті головний приступ... Москалі подалися назад, одначе не всі… Багато москалів вискочило з окопів та наставило багнети проти нас; але стрільці в одну мить [прикладами гвинтівок] потрощили їм голови… Земля, червона від крові, густо вкрилася московськими трупами. Нарешті ми взяли московські окопи".

Цей моторошний опис підкреслює відчайдушність бою. В результаті стрімкої атаки стрільців стратегічно важливі висоти були захоплені.

Бій 28 жовтня завершився повною перемогою УСС: усі російські укріплення на горі Ключ опинилися в руках українців. Водночас штурм коштував важких втрат. За офіційними даними, 13 стрільців загинули та 14 були поранені, командир сотні Володимир Сроковський помер від отриманих поранень у наступному році. 

Значення та пам’ять

Битва на горі Ключ увійшла в національну пам’ять як символ героїзму січовиків. Як зазначає історик Іван Стичинський, "Січові стрільці – це одна з ключових сторінок української військової історії". Перемога на Ключі стала однією з перших великих перемог українського підрозділу у Першій світовій, вона підняла бойовий дух і стала частиною наративу національно-визвольного руху. У міжвоєнний період і після проголошення незалежності Української держави 1918 року бій на Ключі часто порівнювали з іншими героїчними сторінками війни (боями під Маківкою, боями армії УНР), підкреслюючи цілісність українського військового досвіду на обох фронтах.

Пам’ять про битву зберігається й сьогодні. На самій вершині гори встановлено меморіальну могилу січовиків, яка вважається пам’яткою національного значення. Під високим металевим хрестом і каплицею викарбовано імена загиблих стрільців. Місцеві освітяни та ветерани Першої світової спорудили на Ключі кам’яний меморіал, де викарбувані прізвища полеглих. Говорячи про ці події, організатори патріотичних зібрань писали: "Гора Ключ скроплена кров’ю славних синів Галицької землі".