СЕРЕДНІ ПРАСЛОВ'ЯНИ.

 

СЕРЕДНІ ПРАСЛОВ'ЯНИ.

Чому ми виділяємо цей народ в окремий етнос? Насамперед відмінність у мові. Праслов'янська мова втрачає анахронізми суфікси "-us" i "-as" та стає сатемною.

Підтвердження в гидронімах Полісся, які практично без змін залишилися до теперішнього часу (Уж . Ірша, Уборть, Гуйва, Здвиж, Ірпінь, Горинь, Стрий, Бобер і т.п).

Головним маркером середніх праслов'ян є Милоградська (Підгірцівська) культура, яка склалася на Волині у VIII ст. до РХ на культурному базисі Висоцької культури під впливом фракійської Гальштатської культури і розповсюдилася у вигляді новацій на весь ареал мешкання праслов'ян в Поліссі і Лебедівській культурі.

За часом відповідає Скіфській культурі України.

Поселення представлені городищами та селищами, але переважають городища. Більшість городищ влаштовувалася на мисах. З підлогового боку вони зміцнювалися валом та ровом. Висота валу досягала 2,5.3 м. Часто городища мали декілька валів та ровів. Деякі городища належать до типу "болотних", на яких ніхто не жив, але знайдені залишки лише вогнищ.

Житла зазвичай трохи заглиблені в ґрунт (0,15...0,5 м), мають за формою квадратну, прямокутну, круглу або овальну форму, площею біля 12 м2 і розраховані на одну сім'ю. Майже біля кожного будинку споруджувався невеликий господарський льох. Усередині жител споруджувалося відкрите вогнище обкладене каміння.

Поховальна традиція – трупоспалення без інвентарю. Поряд із похованнями іноді знаходять сліди тризни.

Кераміка досить своєрідна і відрізняється загальним архаїчним виглядом, в якому досить помітні традиції епохи бронзи. Вона зроблена вручну. Переважають яйцеподібні або сферичні горщики та глибоки миски. Частина посудин має невисоку шийку та прямий або відтягнутий назовні вінчик, інші — взагалі без вінчика з прямим або загнутим всередину краєм. Для ранніх етапів милоградської культури більш характерні подовжені, яйцеподібні і тюльпановидні посудини, а також посудини з пласким та сплющеним дном. Пізніше посудини набувають більш округлих форм.

Знаряддя праці досить різноманітні. Знайдено залізні провушні сокири, серпи, тіслоподібні мотижки, ножі з горбатою спинкою, долотоподібні вироби, шила, голки. На Горошківському городищі знайдено цілий скарб залізних землеробських знарядь.

З предметів озброєння найбільше знайдено наконечників стріл. Для милоградської культури притаманні залізні плоскі листоподібні, трикутні або ромбічної форми наконечники без черешка, знайдені також бронзові скіфські тригранні стріли. З нетипових знахідок слід відзначити скіфський залізний меч та дротик латенського типу. Як зброю могли використовувати і звичайні сокири.

Мілоградські прикраси досить різноманітні. З заліза, бронзи і срібла виготовлялися браслети із замкнутими, розімкненими і західними кінцями. Поверхня їх іноді орнаментувалася зубчиками та хибною зернею. За перетином розрізняються браслети круглі, овальні та багатодротяні. Бронзові та залізні шпильки представлені не менше ніж 6 типами. Найбільш поширена шпилька з головкою у вигляді петлі, що закінчується 5-видним завитком. Знайдено ранньо-, середньо- та пізньолатенські фібули, браслетоподібні, трапецієподібні та трикутні підвіски, спіральні, конічні та півкульові сережки, дзвіночки, бляхи.

Численні знахідки серпів, зернотерок, двосторонніх сокирок, мотижок та інших знарядь праці свідчать про те, що основу господарства милоградських племен складало землеробство.

Виходячи з наявних відбитків зерен на стінках горщиків, вирощували пшеницю, просо, ячмінь, бобові культури.

Знаряддя праці досить різноманітні. Знайдено залізні провушні сокири, серпи, тіслоподібні мотижки, ножі з горбатою спинкою, долотоподібні вироби, шила, голки. На Горошківському городищі знайдено цілий скарб залізних землеробських знарядь.

З предметів озброєння найбільше знайдено наконечників стріл. Для милоградської культури притаманні залізні плоскі листоподібні, трикутні або ромбічної форми наконечники без черешка, знайдені також бронзові скіфські тригранні стріли. З нетипових знахідок слід відзначити скіфський залізний меч та дротик латенського типу. Як зброю могли використовувати і звичайні сокири.

Однією з відмінних рис милоградської культури є вкрай незначна кількість виробів із кістки, яка представлена тут головним чином проколками та рукоятками до металевих знарядь.

Мілоградські прикраси досить різноманітні. З заліза, бронзи і срібла виготовлялися браслети із замкнутими, розімкненими і західними кінцями. Поверхня їх іноді орнаментувалася зубчиками та хибною зернею. За перетином розрізняються браслети круглі, овальні та багатодротяні. Бронзові та залізні шпильки представлені не менше ніж 6 типами. Найбільш поширена шпилька з головкою у вигляді петлі, що закінчується 5-видним завитком. Знайдено ранньо-, середньо- та пізньолатенські фібули, браслетоподібні, трапецієподібні та трикутні підвіски, спіральні, конічні та півкульові сережки, дзвіночки, бляхи.

Численні знахідки серпів, зернотерок, двосторонніх сокирок, мотижок та інших знарядь праці свідчать про те, що основу господарства милоградських племен складало землеробство.

Виходячи з наявних відбитків зерен на стінках горщиків, вирощували пшеницю, просо, ячмінь, бобові культури.

Однією з відмінних рис милоградської культури є вкрай незначна кількість виробів із кістки, яка представлена тут головним чином проколками та рукоятками до металевих знарядь.

Аналіз остеологічного матеріалу свідчить про значну роль скотарства. Найбільша кількість знайдених кісток свійських тварин належить до великої рогатої худоби. Виявлено також кістки коня, свині, дрібної рогатої худоби, собаки. Дикі тварини представлені у значно меншій кількості.

У складі стада переважала велика рогата худоба, далі йшли кінь, свиня, дрібна рогата худоба. Серед домашніх тварин відомі були також собака та курка.

На багатьох поселеннях виразно виявляються сліди занять населення залізообробкою, литтям, рибальством, деревообробкою, прядінням та ткацтвом.

Що ми маємо на мапі з урахуванням відомого грецького вченого історика ГЕРОДОТА?

1. За підтримки кочівників скіфів "українські" осідлі іранці-белозирці рушили на Північь, захоплючі території неврів і будинів. При Геродоті - це скіфи-орачі і скіфи-землероби. Неври-праслов'яни мусили відступати в Полісся і Подесіння, будини-балти відступили в ареал Юхнівської культури.

2. Гелон-Більськ побудовано "дикими" греками (сабатінівці-дорійці) і будинами-балтами. Є сліди спалення цього міста. Можливо в ході рейду перських військ. Вподальшому місто відбудовано скіфами-землеробами.

3. Геродот підтверджує контакт "царів" нервів з царськими скіфами і напад "зміїв" на нервів. Археологія свідчить про тривалий контакт скіфів-орачів з милоградцями і витіснення останніх на Північ.