Українську мову забороняли понад 130 разів протягом 400 років

 

Українську мову забороняли понад 130 разів протягом 400 років, переважно Російська імперія та СРСР, з метою знищення національної ідентичності. Найвідоміші акти — Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876), які забороняли видання книг, вистави та навчання. Утиски включали спалення книг, репресії проти інтелігенції та русифікацію

Українська мова — одна з небагатьох у Європі, яку системно забороняли століттями, але вона не зникла. Її намагались стерти указами, тюрмами й страхом — та вона вистояла.

Ключові факти

XVII–XVIII ст.(Російська імперія): Заборони друкувати українською (1720 р.), вилучення текстів із церковних книг, спалення книг (1718 р.) та переписування наказів російською.

— заборона друку книжок українською

— вилучення українських текстів із церков

— примусова заміна мови освіти на «державну»

1863 — Валуєвський циркуляр

— офіційна заява: «української мови не існує»

— заборона більшості книжок українською

1876 — Емський указ

— заборона театрів, пісень, підручників

— не можна навіть ввозити українські книжки з-за кордону

— українська = «небажана»

1920–1930-ті

— знищення української інтелігенції

— «Розстріляне відродження»

— мову не забороняють на папері, але знищують її носіїв

СРСР

— українська витісняється з науки, армії, міст

— кар’єра = лише через іншу мову

— українська стає «другорядною»

І все ж…

мову передавали в сім’ях

писали «в шухляду»

співали пошепки

берегли всупереч страху

Українська вижила, бо:

це мова спротиву

це мова памʼяті

це мова людей, а не указів

Її забороняли десятки разів.

Вона пережила імперії.

І сьогодні звучить вільно.

Українська мова — це не просто слова.

Це доказ того, що націю неможливо знищити  

Культурний геноцид супроводжувався заміною вчителів, вилученням книг і витісненням мови з освіти та культури