Київ у 968 р

 

Улітку 968 року Київ задихався. Печенізьке кільце стискалося щодня — без штурму, без крику, просто тиском. Місто було відрізане від води, від харчів, від надії. За валами ще трималися, але сили танули, а ніч ставала довшою за день.Зі стін було видно Дніпро. І по той бік — дружину воєводи Претича. Вони були так близько, що на сонці блищали шоломи. Але вони не рухалися. Бо не знали найголовнішого: чи жива ще княгиня Ольга, чи витримають укріплення, чи є сенс ризикувати людьми.Хтось мав перейти через табір ворога і сказати правду.

Я знав: часу лишилося до світанку. Якщо допомога не прийде — печеніги підуть на штурм. І тоді Київ упаде не від сили, а від виснаження.

Я взяв стару вуздечку — єдине, що могло зробити мене «своїм» серед чужих. І пішов просто в табір. Не крадькома — відкрито. Повільно. Наче людина, якій нема чого боятися.

Я слухав, як вони сміються. Як ділять здобич, якої ще не взяли. Як говорять про місто, ніби воно вже їхнє. Коли мене зупиняли, я спокійно відповідав їхньою мовою, питав про загубленого коня. Вони не сумнівалися. Переможці рідко бувають уважними.

Я запам’ятовував усе: де річка мілкіша, де сторожа рідша, де можна прорватися.

Коли дістався Дніпра, не вагався. Скинув одяг і пірнув у воду. Вона була крижана, але страх залишився на березі. Стріли летіли навздогін, крики здіймалися за спиною, але течія була на моєму боці.На іншому березі я сказав Претичу все. Печеніги впевнені у перемозі. Але вони панічно бояться одного імені — Святослава. Вони не знають, де князь. І саме це — їхня слабкість.

На світанку човни рушили до міста. Сурми загриміли так, ніби поверталося ціле військо. Звук рознісся над водою, над табором, над страхом.

Печеніги не чекали перевірки. Вони вирішили, що Святослав повернувся. І відступили.

Так Київ устояв.

Не завдяки числу.

Не завдяки силі.

А завдяки одному хлопцеві з вуздечкою в руках, який пройшов крізь орду — і не зламався.

Історична довідка

Ця подія зафіксована в «Повісті минулих літ» під 968 роком. Ім’я юнака не збереглося, але його вчинок став однією з перших відомих розвідувальних операцій в історії Русі. Саме його сміливість дала змогу воєводі Претичу врятувати Київ без битви.

Іноді історію змінює не меч.

А крок, зроблений без страху.