Тернопіль

 

Місто Тернопіль, історична назва Тарнополь, що дослівно означає місто Тарновського. Дата народження: 15 квітня 1540 року. Документ: локаційний привілей на заснування ппідуму (укріпленого поселення/містечка) Тарнополє. В документі написано, що поселення заснувати «а пустельній місцевості Сопільче»

Засновник: воєвода руський і коронний гетьман польський Ян з Тарнова (Ян Амор Тарновський), роки життя 1488-1561. У традиції Тарновських було давати своїм новозаснованим містам назву з родовим коренем Тарн (як у родовому місті Тарнув, або Тарнів). Так виникли Тарноґруд, Тарнобжеґ і Тарнополь. Другий корінь "поль" походить від грецькооо "поліс" - місто. Міст із закінченням "поліс" або "поль" - сотні і тисячі в світі.

Через вісім років від заснування укріплене поселення - оппідуму Тарнополє отримало міські права на основі маґдебурзького (німецького) права. Того ж 1548 року створено штучний став (по факту водосховище) Тарасів (тепер офіційно Тернопільський став, в народі - Тернопільське озеро).

Ще через два роки місто отримало розширені міські права. Мало власну міське раду, незалежний суд, право на три міжнародні ярмарки. Міщани отримували економічні привілеї і звільнялися від більшості податків, але мали повинності з оборони, утримування доріг і фортифікацій міста в належному стані. Короткий час міст належало синові засновника Янові Криштофу Тарновському, який помер від хвороби у молодому віці. Тоді ж замок із камінно-дерев'яного перебудований у повністю кам'яний під керівництвом італійського архітектора Христофоро Бодзано. Взагалі місто розплановано і розбуловано в стилі Ренесансу, заборонені будинки, які нагадували б сільські. Були й інші зпрошені аріхтнктори, в т.ч. на службі у наступнго власника Тарнополя князя Василя-Костянтина Острозького.

Засновник міста видав заміж свою доньку Софію за князя Острозького і місто перейшло у власність цього роду. Пізніше через шлюби перейшло до Замойських, українсько-польського роду. Згодом належало ткож Конецпольським, Собеським, Потоцьким, Коритовським та іншим.

Василь-Костянтин Острозький виділив міщанам, об'єднаним у братсбво на основі головної (парафіяльної) церкви Різдва Христового фундацію - землю для шпиталю для міщан "віри руської". Руською називали й головну православну церкву міста, збудовану коштами і силами самих міщан у 1608 році на місті давнішої дерев'яної. Він церкви Руською назвали й вулицю. Від заснування і до початку ХІХ століття найбільша громада в місті - українці (русини). Євреї ("жиди") з'явилися офіційно у 1550 році, від початку ХІХ ст. і до 1941 р. переважали чисельно. Поляки офіціно почали переважати українців аж у 1930-х роках (за їхніми даними трохи раніше у ХХ ст.). Це й були три найбільші національні громади міста. Назва Тарнополь (замість давнішої назви Тарнополє, яка була назвою оппідума, ще не міста) вперше зустрічається руською мовою у економічних документах в 1562 році. Назва "Тарнополь" - спільна для всіх мов: руської (української), латинської, польської, єврейської, німецької тощо. Після знищення міста внаслідок "звільнення" Тарнополя Червоною армією 15 квітня 1944 року, місто було перейменоване в "Тернопiль" в серпні 1944 року. Рішення про перейменування приймав Верховний совєт СССР в Москві. Ніяких відомостей про тернові поля не зафіксовано, що було б ботанічною сенсацією.

B усному мовленні наприкінці ХІХ століття Тарнополь також називали "Тернопіль" - не раніше 1880-х років. Ця назва була неофіційною, можливо тому що польське "tarn" перекладається українською як терен (не тільки рослина). Та ніхто від терена цю неофіційну назву не виводив